Магнітні бурі середини липня: Земля опиниться під впливом сонячних викидів
Найближчими днями геомагнітна ситуація на планеті залишатиметься нестабільною. За даними спостережень Британської геологічної служби (BGS), протягом минулих вихідних на Сонці було зафіксовано серію викидів корональної маси (CME). Хоча основний потік заряджених частинок, за розрахунками вчених, пролетить повз нашу планету, існує висока ймовірність так званих «дотичних ударів». Найбільша активність очікується 14 та 16 липня, коли магнітне поле Землі може відреагувати на сонячну речовину короткими періодами збурень.
Джерелом активності стала сонячна пляма в області 14485. Наразі це утворення змістилося ближче до західного краю видимого диска Сонця. Попри те, що прямих фронтальних ударів космічна погода не передбачає, моделювання траєкторій викидів показує, що певні фрагменти плазми все ж зачеплять земну магнітосферу. Перший такий контакт прогнозують у межах 13–14 липня, а повторне посилення активності припаде на період 15–16 липня.
Класифікація та ризики: чого очікувати метеозалежним
Фахівці заспокоюють: попри фіксацію спалахів, сильних геомагнітних штормів найближчим часом не передбачається. Якщо дотичний удар відбудеться, потужність збурень навряд чи перевищить рівень G1. Це найнижчий показник за п’ятибальною шкалою геомагнітних бур. За такої інтенсивності рідко спостерігаються значні перебої в роботі енергосистем чи засобів зв’язку, проте у високоширотних регіонах можлива поява слабких полярних сяйв.
Варто зауважити, що прогнозування космічної погоди залишається надзвичайно складним завданням. Остаточні дані про силу впливу стануть відомі лише після того, як сонячна речовина досягне спеціальних супутникових датчиків, розташованих у точці Лагранжа L1. Тільки тоді можна буде з точністю визначити реальну швидкість потоку та орієнтацію його магнітного поля, від якої залежить, наскільки сильно «струсоне» магнітний щит планети.
Сонячний цикл та природа корональних викидів
Подібні явища є природною частиною життя нашої зірки, яка наразі наближається до піку свого 25-го циклу активності. Корональні викиди маси — це гігантські хмари сонячної плазми, пронизані магнітними лініями, які Сонце викидає у міжпланетний простір. Коли така хмара досягає Землі, вона взаємодіє з магнітосферою, спричиняючи її коливання.
Історично людство вже стикалося з набагато масштабнішими проявами сонячного гніву. Найвідомішим прикладом є «Подія Керрінгтона» 1859 року, коли потужна магнітна буря призвела до відмови телеграфних систем по всій Європі та Північній Америці, а північне сяйво спостерігали навіть у Карибському морі. У сучасному світі, перенасиченому електронікою, навіть слабкі бурі класу G1 змушують операторів супутників та диспетчерів авіаліній уважніше стежити за показниками приладів.
Наразі ж прогноз залишається переважно сприятливим. Метеозалежним людям у дні ймовірних збурень — 14 та 16 липня — радять уникати надмірних фізичних навантажень та стежити за водним балансом, хоча очікувані коливання поля будуть короткочасними та не матимуть критичного впливу на повсякденне життя. Додатковим фактором для спостереження залишається область 14485: її поступовий вихід із зони прямої видимості Землі знижує ризики нових несподіваних ударів у найближчий тиждень.
