24 липня за оновленим церковним календарем православні віряни України вшановують пам’ять святих мучеників-страстотерпців Бориса і Гліба. У народній традиції цей день відомий під назвою Бориса і Гліба Літніх або Паликопни. Постаті цих князів є знаковими для української історії, адже вони стали першими святими, яких було канонізовано на теренах Київської Русі.
## Історична драма та подвиг смирення
Події, що лягли в основу вшанування святих, повертають нас у буремний 1015 рік. Після смерті рівноапостольного князя Володимира Великого між його численними нащадками розгорнулася жорстока міжусобна війна за київський стіл. Старший син, Святополк, якого пізніше прозвали Окаянним, вирішив усунути потенційних конкурентів фізично.
Борис, який на момент смерті батька перебував у поході проти кочівників-печенігів, мав підтримку війська і міг легко захопити Київ. Проте молодий князь, вихований у християнських цінностях, відмовився піднімати руку на старшого брата, заявивши, що не хоче розбрату всередині родини. Святополк не оцінив благородства брата і підіслав убивць, які закололи Бориса списами під час молитви. Невдовзі таку ж долю прийняв і молодший Гліб, який, знаючи про небезпеку, все одно не вдався до насильства у відповідь.
Подвиг Бориса і Гліба полягає не в героїчній загибелі на полі бою, а у добровільному прийнятті смерті заради збереження внутрішнього миру та виконання заповідей любові. Церква називає їх страстотерпцями, підкреслюючи, що їхня смерть стала символом подолання ненависті. Справедливість була відновлена іншим братом — Ярославом Мудрим, який розбив війська Святополка. Останній, згідно з літописами, закінчив життя у вигнанні, потерпаючи від безумства. Мощі святих братів були перенесені до Вишгорода, де згодом збудували храм на їхню честь, що став центром паломництва.
Сьогодні Борис і Гліб вважаються захисниками українських воїнів, покровителями миру та примирення між близькими. До них звертаються з проханнями про захист від несправедливих переслідувань, зцілення від душевних і фізичних недуг, а також просять мужності у хвилини найтяжчих випробувань.
## Народні вірування та застереження дня Паликопни
Народна назва свята — Паликопна — виникла не випадково. Наші предки помітили, що кінець липня часто супроводжується сильними грозами з “сухими” блискавками. У давнину вірили, що праця в полі на Бориса і Гліба може накликати гнів стихії, і блискавка спалить копиці вже зібраного сіна чи врожаю. Звідси пішла приказка: «На Гліба і Бориса за хліб не берися».
Попри заборону на важку польову роботу, цей день вважався сприятливим для соціалізації та налагодження стосунків. Було прийнято ходити в гості до сусідів та родичів, частувати один одного та просити вибачення за старі образи. Існував і цікавий фінансовий звичай: вірили, що якщо на світанку перерахувати готівку в домі, це приверне стабільність і добробут на наступний рік. Також 24 липня намагалися повернути дрібні борги, щоб «не тягнути фінансову тягар далі».
Прикмети цього дня допомагали селянам прогнозувати погоду на найближчий місяць та навіть на майбутню зиму. Якщо роса на траві трималася до обіду — чекали на потужну грозу. Поведінка комах та тварин також була підказкою: настирливі мухи віщували сонячну спеку, а равлики, що закривалися у мушлях — тривалу негоду. Сонячний день обіцяв сухий і теплий серпень, а от дощ цього дня натякав на ранню осінь та сиру погоду в кінці літа.
Варто зауважити, що паралельно з новим календарем подекуди зберігається вшанування за старим стилем, згідно з яким 24 липня згадують княгиню Ольгу. Проте православна церква України поступово синхронізує релігійне життя з новоюліанським календарем, де пріоритет належить саме князям-мученикам Борису та Глібу.
Свої іменини 24 липня святкують чоловіки з іменами Борис, Гліб, Давид, Роман, Іван та Микола, а також жінки, на ім’я Христина. Вважається, що патрони цього дня наділяють своїх підопічних розсудливістю, внутрішньою силою та особливим прагненням до справедливості.
