Сьогодні, 26 липня, православна спільнота України вшановує пам’ять визначної постаті в історії вітчизняного християнства — святителя Йосипа (Нелюбовича-Тукальського), митрополита Київського, Галицького та всієї Русі. Відповідно до новоюліанського календаря, цей день присвячений ієрарху, чиє життя стало символом незламної боротьби за незалежність української церкви в один із найдраматичніших періодів нашої історії — добу Руїни.
Йосип Тукальський очолював митрополію з 1663 по 1675 рік. Походячи зі шляхетського роду, він отримав фундаментальну освіту та присвятив себе служінню Богу, проте обставини змусили його стати ще й активним політичним гравцем. Його пастирство збіглося з часом запеклого протистояння між Річчю Посполитою та Московським царством за контроль над українськими землями. Митрополит Йосип послідовно відстоював канонічний зв’язок із Константинопольським патріархатом, виступаючи категорично проти підпорядкування Києва Москві.
За свою тверду позицію та підтримку гетьмана Петра Дорошенка святитель зазнав переслідувань: два роки він провів в ув’язненні у фортеці Марієнбург. Навіть після звільнення він не полишив спроб об’єднати роз’єднану церкву по обидва береги Дніпра. Помер митрополит у Чигирині, а його нетлінні мощі згодом було перенесено до Мгарського монастиря. Лише у 2021 році Православна церква України офіційно канонізувала Йосипа Тукальського, віддавши належне його духовному подвигу. Тим часом за старим стилем сьогодні згадують Собор архангела Гавриїла, вісника Божественних таїн.
## Народні вірування: Мар’їв день та сила природи
У народній традиції 26 липня називають «Маривним» або «Мар’євим днем», а також днем Єрмолая. Назва пов’язана з особливим природним явищем — густими ранковими туманами та росами («маревом»), які, за повір’ями, у цей період наділяють землю особливою енергією. Селяни вірили, що лікарські трави, зібрані після того, як висохне така роса, мають подвійну лікувальну силу. Саме тому після полудня знахарі та травники вирушали до лісів та на луки за іван-чаєм, звіробоєм і пижмом.
Це також час інтенсивної праці у садах та на городах. Починається масове збирання ранньої картоплі та перших сортів яблук. Проте існує давня пересторога: попри те, що врожай уже активно збирають, куштувати свіжі яблука до наступу Яблучного Спаса не радили. Натомість господині займалися переробкою плодів — варили густе повидло, готували компоти та сушили фрукти на зиму. Існував навіть цікавий обряд: перше зірване сьогодні яблуко треба було сховати в затишне місце, щоб привернути в дім мир і статок.
## Етика дня та спостереження за природою
Церковні настанови на цей день традиційно закликають до внутрішнього спокою. Вірянам радять уникати будь-яких проявів агресії, лихослів’я та заздрощів. Вважається, що розпочата сьогодні сварка може затягнутися на довгі місяці, витягуючи життєву енергію. У народі ж існували спеціальні заборони для жінок: у день Єрмолая уникали рукоділля — шиття чи в’язання, вірячи, що «зашивають» своє щастя. Також не рекомендувалося займатися важкою фізичною працею на полі, аби не накликати на себе хвороби спини.
Прогностична функція цього дня була надзвичайно важливою для хліборобів, адже за поведінкою тварин і комах визначали стратегію збору врожаю:
* Якщо мухи стають надмірно настирливими й боляче кусаються — невдовзі почнеться сильна злива.
* Ранковий спів зозулі віщує теплу й погожу осінь, яка не поспішатиме поступатися зимі.
* Жовті листки на липі, що з’явилися передчасно, сигналізують про ранній прихід холодної осені.
* Багряний захід сонця попереджає про вітряну та дощову погоду на найближчі дні.
Особливу увагу приділяли іменинникам дня — Єрмолаям та Параскевам. Люди вірили, що народжені наприкінці липня мають надзвичайну витривалість та здатність долати будь-які життєві перешкоди завдяки природній мудрості та врівноваженості.
