Влада Ірану продовжує посилювати репресії проти представниць культурної сфери, які відмовляються дотримуватися суворих релігійних приписів щодо зовнішнього вигляду. Черговою жертвою правосуддя Ісламської Республіки стала популярна виконавиця, чиє публічне звернення до аудиторії у цифровому просторі завершилося суворим судовим вердиктом. Згідно з повідомленням видання The Guardian, жінку засудили до 74 ударів батогом через публікацію відеозапису її виступу, на якому вона з’явилася без обов’язкового хіджабу.
Судова система країни кваліфікувала дії співачки як порушення «громадської моралі» та нехтування нормами шаріату. Приводом для переслідування став контент, розміщений у соціальних мережах, де артистка виконувала пісню з непокритою головою. Для іранської влади такий формат самовираження є не лише адміністративним правопорушенням, а й формою ідеологічного виклику державному устрою.
## Правовий тиск як інструмент ідеологічного контролю
Застосування тілесних покарань за порушення дрес-коду є частиною ширшої стратегії Тегерана, спрямованої на придушення будь-яких проявів лібералізації серед творчої молоді. Покарання у вигляді 74 ударів батогом вважається в Ірані стандартним заходом за «непристойну поведінку» або порушення релігійних табу в публічних місцях. Однак останнім часом поняття «публічного місця» іранська юстиція все частіше поширює і на віртуальний простір.
Цей вирок став черговою ланкою у ланцюгу переслідувань діячів мистецтва. Тільки за останній рік десятки акторок, співачок та блогерок опинилися за ґратами або під тиском через відмову носити хустку. Влада використовує подібні показові процеси, щоб залякати населення та продемонструвати безкомпромісність у питаннях дотримання ісламських канонів, попри зростаюче невдоволення всередині суспільства.
Важливо зазначити, що для артистів в Ірані можливість працювати легально напряму залежить від лояльності до Міністерства культури та ісламської орієнтації. Виступ без хіджабу автоматично вносить виконавця до «чорного списку», що означає заборону на концертну діяльність, випуск нових треків та будь-яку медійну активність у межах країни.
## Контекст протестного руху та історична ретроспектива
Посилення судової практики щодо жінок в Ірані безпосередньо пов’язане з подіями осені 2022 року. Після загибелі Махси Аміні, яка була затримана поліцією моралі за «неналежне носіння хіджабу», країною прокотилася хвиля масштабних протестів під гаслом «Жінка, життя, свобода». Ці події стали найсерйознішим викликом режиму з часів Ісламської революції 1979 року.
До 1979 року Іран був світською державою, де жінки мали право вільно обирати одяг, відвідувати університети та займати високі державні посади. Проте після приходу до влади аятолли Хомейні ситуація кардинально змінилася: носіння хіджабу стало обов’язковим для всіх жінок, включаючи іноземних туристок та представниць інших релігійних конфесій. Протягом десятиліть іранські жінки намагалися розширити межі дозволеного, поступово зміщуючи хустку назад або використовуючи яскраві кольори в одязі, що викликало постійне роздратування радикальних консерваторів.
Сьогоднішня ситуація показує, що іранський уряд обрав шлях реставрації найжорсткіших методів контролю. Використання батогів як методу виховання співачок та активісток свідчить про намір духовенства повернути повний контроль над приватним життям громадян. Водночас культурна спільнота продовжує чинити пасивний опір: багато артистів свідомо йдуть на ризик ув’язнення або тілесних покарань, публікуючи свої твори в мережі, оскільки це залишається єдиним майданчиком для вільного спілкування з аудиторією поза межами державної цензури. Міжнародні правозахисні організації вже засудили цей вирок, називаючи його «середньовічним», проте Тегеран продовжує ігнорувати зовнішню критику, наполягаючи на пріоритеті власного релігійного законодавства.
