Землю очікує кількаденний період геомагнітних коливань, спричинений активністю в короні Сонця та потужними викидами плазми. Згідно з даними Британської геологічної служби, у найближчі дні планета потрапить під вплив посиленого сонячного вітру, що спровокує збурення в магнітосфері. Основним джерелом активності стала масштабна корональна діра, розташована у північній частині нашого світила. Через неї потік заряджених частинок спрямувався у бік Землі, що традиційно призводить до зростання показників геомагнітного фону.
Додатковим фактором, що ускладнює ситуацію, стали два потужні викиди сонячної маси, які відбулися 13 та 14 вересня. Ці явища, відомі як корональні викиди маси (CME), являють собою величезні хмари іонізованого газу, що рухаються в міжпланетному просторі. Коли такий потік стикається з магнітним полем Землі, він викликає його деформацію, що науковці класифікують як магнітну бурю.
## Прогноз активності на найближчі дні
Пік геомагнітного збурення припадає на 16 вересня. За розрахунками фахівців, саме в цей день швидкість сонячного вітру досягне показників, достатніх для переходу магнітосфери в активну фазу. Прогнозується, що потужність бурі може досягти рівня G1 за п’ятибальною шкалою інтенсивності.
Тенденція до підвищеної активності збережеться і 17 вересня. У цей період все ще можливі окремі сплески рівня G1, хоча загальний фон почне поступово стабілізуватися. Очікується, що лише 18 вересня геомагнітний стан планети увійде у звичне русло, хоча залишкові явища та незначна турбулентність сонячного вітру можуть відчуватися ще протягом доби.
Варто зазначити, що класифікація сонячних бур за шкалою G була запроваджена Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA). Рівень G1 вважається слабким, проте він є сигналом для технічних служб, що відповідають за критичну інфраструктуру.
## Техногенний вплив та природні ефекти
Хоча магнітна буря класу G1 не несе прямої загрози для здоров’я більшості людей, вона здатна викликати певні технічні ускладнення. Насамперед це стосується високочастотного радіозв’язку, який може зазнавати тимчасових перешкод. Супутникові системи навігації, як-от GPS, у деяких випадках можуть працювати з невеликими похибками, що критично для точного позиціонування морських або авіаційних суден. Крім того, слабкі коливання напруги можуть спостерігатися в енергетичних мережах, розташованих у високих широтах, проте сучасне обладнання зазвичай легко нівелює такі ризики.
Одним із найбільш видовищних наслідків сонячної активності є полярне сяйво. Під час бур рівня G1 зона видимості «aurora borealis» зміщується на південь, що дає змогу спостерігати це явище мешканцям північних регіонів, які зазвичай перебувають поза межами «овалу сяйв».
Історія спостережень за Сонцем свідчить, що подібні явища є циклічними. Наразі Сонце перебуває у фазі зростання своєї активності в межах 25-го сонячного циклу. Це означає, що кількість сонячних плям, спалахів та корональних дір буде лише зростати у найближчі роки. Найпотужнішою за всю історію спостережень вважається «Подія Керрінгтона» 1859 року, коли геомагнітна буря вивела з ладу телеграфні системи по всьому світу. Порівняно з такими історичними масштабами, нинішні прогнозовані збурення рівня G1 є цілком звичними робочими моментами для астрофізиків.
Для пересічних громадян у такі періоди лікарі радять дотримуватися збалансованого режиму дня, уникати надмірних фізичних навантажень та приділяти увагу повноцінному сну, оскільки метеочутливі люди можуть відчувати легке нездужання, сонливість або зміну артеріального тиску.
